1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

пальнути

па́льнути 1. вдарити (м, ср, ст): Я на него глипнув збоку, він ся мя злякав, Бо якби'м го пальнув в око, кров'ю б сі зляв (із пісні)|| = вгатити

◊ би́ка па́льнути → бик

◊ в пи́сок па́льнути → писок

◊ па́льнути в лоб → лоб

◊ па́льнути в морду → морда

◊ па́льнути ґлу́пство → ґлупство

◊ па́льнути келі́шок → келішок

2. украсти (ст)|| = ґрайфнути

3. випити алкоголю (перев. залпом)(ст): Напослідок Юзюньо ше пальнув собі келішок, але того востатного вже йому було таки доста, бо ступив ледви шо крок і рухнув на долівку (Авторка)|| = ґольнути

◊ па́льнути келі́шок → пальнути 3

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пальнути — пальну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пальнути — -ну, -неш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до палити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пальнути — ПАЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., з чого і без дод., розм. Однокр. до пали́ти². Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза – сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок – бах! бах! (А. Словник української мови у 20 томах
  4. пальнути — СТРІЛЯ́ТИ (робити постріл, постріли з вогнепальної зброї), БИ́ТИ, ПАЛИ́ТИ розм., СМАЛИ́ТИ підсил. розм., ЛУПИ́ТИ підсил. розм., ЧЕСА́ТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ДОВБА́ТИ підсил. розм., ДОВБТИ́ підсил. розм. (уперто й методично — перев. Словник синонімів української мови
  5. пальнути — ПАЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до пали́ти². Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза — сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок — бах! бах!... Словник української мови в 11 томах