1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

морда

морда вул. обличчя (м, ср, ст)|| = лице

◊ де́рти мо́рду кричати (ср, ст)||дерти писок

◊ залякєрува́ти мо́рду вул. випити надмір алкоголю; напитися (м, ср, ст)|| = влюлятися

◊ захля́пати мо́рду = залякєрува́ти мо́рду

◊ кро́пнути в мо́рду вдарити в обличчя (ст)|| = засервувати під око

◊ на цілу́ морду дуже голосно (ст): Той знову відсалютував, обернувся рвучко на п'яті, заверещав щось на цілу морду, поліція підірвалась, як вражена громом (Керницький)

◊ накле́пати по мо́рді = кро́пнути в мо́рду (ст)

◊ ні з морди слова, ні з ду́пи пе́рду про беземоційну, вайлувату, байдужу до всього людину (ср, ст)||мішок дусту

◊ па́льнути в мо́рду = кро́пнути в мо́рду (м, ср, ст)

◊ покле́пати мо́рду = кро́пнути в мо́рду (ст)

◊ сви́снути в мо́рду = кро́пнути в мо́рду (м, ср, ст)

◊ ску́ти мо́рду побити (ст): Стрияшку, коли буду виходити зі шпиталю на звичайну келію, то хоч зроблю собі ту сатисфакцію, що Ґонсьоровському добре скую морду. Але так йому скую, що попам'ятає через ціле життя аж до смерти (Шухевич)|| = вигаратати

◊ стрілити в мо́рду = кро́пнути в мо́рду (м, ср, ст)

◊ стули́ти мо́рду вул. замовкнути (м, ср, ст): А я му кажу: “Стуль си морду!” (Авторка); Стули си морду, бо вже того пискування маю досить (Авторка)|| = замкнути браму

◊ фа́кнути в морду = кро́пнути в мо́рду (ст)

◊ хатра́цка морда вул. 1. поліціянт (ст)|| = ґліна

2. вул. неприємна, несимпатична людина (ст)||шара морда, паршива морда

◊ ша́ра морда = хатра́цка мо́рда 2

●парши́ва мо́рда = хатра́цка мо́рда 2 (лайка): Чув, як на другому поверсі хтось сказав “паршива морда” й з грюкотом зачинив двері (Нижанківський)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морда — мо́рда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. морда — (тварини) писок, (свиняча) рило; (людська) ВУЛ. ПИКА; мордяка. Словник синонімів Караванського
  3. морда — див. лице Словник синонімів Вусика
  4. морда — -и, ж. 1》 Передня частина голови тварини. 2》 вульг. Про обличчя. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. морда — 1. пика, писок, пицюра, мармиза, мармуза, мидза, хавка, хавчура, храпа, див. рило 2. це у тварин лише Словник чужослів Павло Штепа
  6. морда — МО́РДА, и, ж. 1. Передня частина голови тварини. Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку, Або на лапки морду клав (Л. Глібов); Узяв [син] коня за повід – любовно погладив по морді лисого (А. Головко). 2. вульг. Про обличчя. Словник української мови у 20 томах
  7. морда — И, ж. Обличчя. ◇ Морда ящиком, морда камінчиком, морда узбека — набундючений вираз обличчя, що говорить «не підходь»; небажання спілкуватись. Ненавиджу міський транспорт: постійно роблю морду ящиком, щоб ніхто не чіплявся. Словник сучасного українського сленгу
  8. морда — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  9. морда — ду́ти гу́бу (мо́рду). Чванитися, пихато поводитися. Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський); Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр.. присл..). відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!.. Фразеологічний словник української мови
  10. морда — МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПА розм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід — любовно погладив по морді лисого (А. Словник синонімів української мови
  11. морда — МО́РДА, и, ж. 1. Передня частина голови тварини. Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку. Або на лапки морду клав (Гл., Вибр., 1957, 151); Узяв [син] коня за повід — любовно погладив по морді лисого (Головко, І, 1957, 366). Словник української мови в 11 томах
  12. морда — Мо́рда, -ди ж. Морда, рыло. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. З свинячою мордою у бублишний ряд. Ном. № 1037. ум. мордочка. Лисичка і виткнула мордочку. Рудч. Ск. II. 15. Словник української мови Грінченка