1. Словник чужослів Павло Штепа

морда

1. пика, писок, пицюра, мармиза, мармуза, мидза, хавка, хавчура, храпа, див. рило

2. це у тварин лише

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морда — мо́рда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. морда — (тварини) писок, (свиняча) рило; (людська) ВУЛ. ПИКА; мордяка. Словник синонімів Караванського
  3. морда — див. лице Словник синонімів Вусика
  4. морда — -и, ж. 1》 Передня частина голови тварини. 2》 вульг. Про обличчя. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. морда — МО́РДА, и, ж. 1. Передня частина голови тварини. Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку, Або на лапки морду клав (Л. Глібов); Узяв [син] коня за повід – любовно погладив по морді лисого (А. Головко). 2. вульг. Про обличчя. Словник української мови у 20 томах
  6. морда — морда вул. обличчя (м, ср, ст)|| = лице ◊ де́рти мо́рду кричати (ср, ст)||дерти писок ◊ залякєрува́ти мо́рду вул. випити надмір алкоголю; напитися (м... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. морда — И, ж. Обличчя. ◇ Морда ящиком, морда камінчиком, морда узбека — набундючений вираз обличчя, що говорить «не підходь»; небажання спілкуватись. Ненавиджу міський транспорт: постійно роблю морду ящиком, щоб ніхто не чіплявся. Словник сучасного українського сленгу
  8. морда — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  9. морда — ду́ти гу́бу (мо́рду). Чванитися, пихато поводитися. Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський); Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр.. присл..). відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!.. Фразеологічний словник української мови
  10. морда — МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПА розм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід — любовно погладив по морді лисого (А. Словник синонімів української мови
  11. морда — МО́РДА, и, ж. 1. Передня частина голови тварини. Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку. Або на лапки морду клав (Гл., Вибр., 1957, 151); Узяв [син] коня за повід — любовно погладив по морді лисого (Головко, І, 1957, 366). Словник української мови в 11 томах
  12. морда — Мо́рда, -ди ж. Морда, рыло. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. З свинячою мордою у бублишний ряд. Ном. № 1037. ум. мордочка. Лисичка і виткнула мордочку. Рудч. Ск. II. 15. Словник української мови Грінченка