морда
МО́РДА, и, ж.
1. Передня частина голови тварини.
Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку. Або на лапки морду клав (Гл., Вибр., 1957, 151);
Узяв [син] коня за повід — любовно погладив по морді лисого (Головко, І, 1957, 366).
2. вульг. Про обличчя.
— Подивись лишень, кажу, на свою морду, яка вона стала од злості синя (Н.-Лев., II, 1956, 12);
Кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: — Гей, люди! Економія вже пише контракти! (Стельмах, Хліб.., 1959, 194);
// Уживається як лайливе слово.
— А, морда! — крикнув хтось з купи… — і Василь похитнувся (Мирний, IV, 1955, 110).
◊ В мо́рду (по мо́рді) да́ти (затопи́ти і т. ін.] кого, кому — ударити кого-небудь по обличчю.
А між вами Найшовсь-таки якийсь проява, .. Що в морду затопив капрала (Шевч., II, 1953, 581);
Би́ти мо́рду кому — бити кого-небудь по обличчю.
Йому [мужику] ще нічого: рік лупив воші в тюрмі, а тепер раз на тиждень становий б’є йому морду… (Коцюб., II, 1955, 233).
Значення в інших словниках
- морда — мо́рда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- морда — (тварини) писок, (свиняча) рило; (людська) ВУЛ. ПИКА; мордяка. Словник синонімів Караванського
- морда — див. лице Словник синонімів Вусика
- морда — -и, ж. 1》 Передня частина голови тварини. 2》 вульг. Про обличчя. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- морда — 1. пика, писок, пицюра, мармиза, мармуза, мидза, хавка, хавчура, храпа, див. рило 2. це у тварин лише Словник чужослів Павло Штепа
- морда — МО́РДА, и, ж. 1. Передня частина голови тварини. Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку, Або на лапки морду клав (Л. Глібов); Узяв [син] коня за повід – любовно погладив по морді лисого (А. Головко). 2. вульг. Про обличчя. Словник української мови у 20 томах
- морда — морда вул. обличчя (м, ср, ст)|| = лице ◊ де́рти мо́рду кричати (ср, ст)||дерти писок ◊ залякєрува́ти мо́рду вул. випити надмір алкоголю; напитися (м... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- морда — И, ж. Обличчя. ◇ Морда ящиком, морда камінчиком, морда узбека — набундючений вираз обличчя, що говорить «не підходь»; небажання спілкуватись. Ненавиджу міський транспорт: постійно роблю морду ящиком, щоб ніхто не чіплявся. Словник сучасного українського сленгу
- морда — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- морда — ду́ти гу́бу (мо́рду). Чванитися, пихато поводитися. Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський); Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр.. присл..). відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!.. Фразеологічний словник української мови
- морда — МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПА розм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід — любовно погладив по морді лисого (А. Словник синонімів української мови
- морда — Мо́рда, -ди ж. Морда, рыло. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. З свинячою мордою у бублишний ряд. Ном. № 1037. ум. мордочка. Лисичка і виткнула мордочку. Рудч. Ск. II. 15. Словник української мови Грінченка