1. Фразеологічний словник української мови

морда

ду́ти гу́бу (мо́рду). Чванитися, пихато поводитися. Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський); Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр.. присл..). відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!.. А директор товариш Журяк!.. Але ж вони не відставляють губу!.. (В. Бабляк).

наїда́ти / наї́сти че́рево (пу́зо, пи́ку, мо́рду), грубо. Ставати гладким від безтурботного і ситого життя за рахунок інших. — Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте (Ю. Мушкетик); — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах); Благально склав (чоловік) руки: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! (П. Панч); Розчинилися двері, і до нашої камери не зайшов, а влетів якийсь чоловік. — Наволоч! Наїв морду! (Ю. Збанацький).

пиндю́чити ніс (вульг. мо́рду) зневажл. Поводитися чванливо, бундючно. Пиндючить ніс Остапова Горпина І, знай, все мацає на шиї свій дукач (П. Гулак-Артемовський); (Герасим:) Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію (компанію) з панами водить і зараз морду пиндючить перед своїм братом! (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морда — мо́рда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. морда — (тварини) писок, (свиняча) рило; (людська) ВУЛ. ПИКА; мордяка. Словник синонімів Караванського
  3. морда — див. лице Словник синонімів Вусика
  4. морда — -и, ж. 1》 Передня частина голови тварини. 2》 вульг. Про обличчя. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. морда — 1. пика, писок, пицюра, мармиза, мармуза, мидза, хавка, хавчура, храпа, див. рило 2. це у тварин лише Словник чужослів Павло Штепа
  6. морда — МО́РДА, и, ж. 1. Передня частина голови тварини. Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку, Або на лапки морду клав (Л. Глібов); Узяв [син] коня за повід – любовно погладив по морді лисого (А. Головко). 2. вульг. Про обличчя. Словник української мови у 20 томах
  7. морда — морда вул. обличчя (м, ср, ст)|| = лице ◊ де́рти мо́рду кричати (ср, ст)||дерти писок ◊ залякєрува́ти мо́рду вул. випити надмір алкоголю; напитися (м... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. морда — И, ж. Обличчя. ◇ Морда ящиком, морда камінчиком, морда узбека — набундючений вираз обличчя, що говорить «не підходь»; небажання спілкуватись. Ненавиджу міський транспорт: постійно роблю морду ящиком, щоб ніхто не чіплявся. Словник сучасного українського сленгу
  9. морда — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  10. морда — МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПА розм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід — любовно погладив по морді лисого (А. Словник синонімів української мови
  11. морда — МО́РДА, и, ж. 1. Передня частина голови тварини. Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку. Або на лапки морду клав (Гл., Вибр., 1957, 151); Узяв [син] коня за повід — любовно погладив по морді лисого (Головко, І, 1957, 366). Словник української мови в 11 томах
  12. морда — Мо́рда, -ди ж. Морда, рыло. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. З свинячою мордою у бублишний ряд. Ном. № 1037. ум. мордочка. Лисичка і виткнула мордочку. Рудч. Ск. II. 15. Словник української мови Грінченка