моргнути

і (рідше ані́, на́віть) о́ком не моргну́ти. 1. Відразу зробити щось; не роздумувати, не вагатися. — Ти б допоміг? — Звичайно. І оком не моргнув би (З усн. мови). 2. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Це й був той третій, .. що незадоволено скривився, коли їм не подали пива, в той час як інші й оком не моргнули (Л. Первомайський); Сухі хімічні формули, повз які звичайна людина пройде, навіть оком не моргнувши, у сталеварів викликали бурю найгостріших почуттів (В. Собко). 3. Впевнено вести, повести себе, приховуючи що-небудь. Певне, тільки тепер розшолопав, як по-дурному повівся. Мусив би й оком не моргнути, нічого, ніякої Лізи не знає й не відає (Я. Гримайло); — Так чуєш же, Маринко? Завтра ані оком не моргни, коли знайдуть у Андрія (В. Винниченко); Брехати треба буде для цього,— брехатиме. І оком не моргне (А. Головко); // Не відчувати ніяковості, не бентежитися. А він і оком не моргне, наче йому не первина сусіду з біди рятувати (І. Муратов). 4. Не поворухнутися, завмерти. А хитрая мишва так іноді морочить, Що треба буть мудрованим котом, Щоб висидіть, неначе неживому, І оком не моргнуть (Л. Глібов).

і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’яненко); Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш... (І. Котляревський); Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко); Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович). і у́сом не морга́ти. “Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко… на-на!..” гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський).

(і) о́ком (ву́сом) не моргне́ш. Дуже швидко, миттю. Ніч у Севастополі коротка, пролетить, і оком не моргнеш (В. Кучер); — Я повернусь — оком не моргнеш! (Ю. Шовкопляс); — Попомни (запам’ятай) моє слово — і вусом не моргнеш, як Микита всіх обжене (Ю. Збанацький).

не всти́гнути (не вспі́ти) (і) о́ком моргну́ти (змигну́ти), перев. зі сл. як. Не змогти усвідомити, збагнути що-небудь через надзвичайно швидке, блискавичне здійснення його. Не встиг Василь і оком моргнуть, як Марусю одірвало від нього й понесло, мов хвилею, убік (Г. Хоткевич); Як побачив (Василь) свою Галю неживу, підняв косу та черк себе! Ніхто не вспів і оком змигнути... Тут коло неї і впав (Марко Вовчок); // Миттю, дуже швидко. — Тепер друге питання: буряк. Та не так він, як довгоносик. Не встигнеш оком моргнути, як його стільки нашелевкається, що “рятуйте” кричатимеш (Григорій Тютюнник); Як ухопить (Чіпка) горобеня, як крутне за головку... Не вспів оком моргнути, в одній руці зостався тулубець, а в другій головка (Панас Мирний). (і) о́ком не змигну́ти. Всі на його місці давно б завербували його і оком не змигнули (І. Багряний); Не змигнеш оком, як знову в поле (З газети).

не моргну́вши (рідше не зморгну́вши) (о́ком (брово́ю)), з дієсл. 1. Дуже швидко, відразу, не вагаючись, не задумуючись і т. ін. — Чого це тебе так радує? — підозріло спитала Антоніна Павлівна.— Бо буде весело,— не моргнувши оком, відповів Володимир (В. Собко); — Брехні повірила! — не моргнувши оком, заперечив, щоправда не дуже упевнено, Грицько (А. Головко). 2. Не бентежачись, не ніяковіючи, не соромлячись; упевнено. — Та мені це все легше було зробити, ніж зайця на ходу підкувати,— не моргнувши оком, продовжував Харитон Макарович (Ю. Мокрієв); А він (Хома Хаєцький), бровою не зморгнувши, поважно обходив шеренгу і, нівроку його, знав, з чого почати (О. Гончар); // Без почуття страху; спокійно, рішуче і т. ін. Дай же, Боже, так спокійно І мені в труну зійти… Знавши втіхи, знавши втрати,— Горе й радість заодно,— Не моргнувши споглядати На могильне полотно (П. Грабовський); — Прибити, чи що хочеш? — не рухаючись з місця, не зморгнувши оком, питала вона (Переклад С. Ковганюка та ін.).

хоч би (тобі́) брово́ю (ву́сом) моргну́в. Не звертає уваги хто-небудь, ніяк не реагує на щось; байдужий, спокійний. — Дівчина закохана в нього, а він хоч би бровою моргнув (С. Добровольський); (Горпина:) Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув батько, взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув,— хропе… (М. Кропивницький).

як (рідше ті́льки) о́ком моргну́ти (мигну́ти, клі́пнути і т. ін.). Дуже швидко, миттєво. Огненна стріла прорізала усе небо і, як оком моргнути, вдарила у те саме дерево, під которим попереду стояв Денис (Г. Квітка-Основ’яненко); Отаман Голий раптом вихопив свої обидва кольти, як моргнути оком, висадив у короб генеральського авта (автомобіля) всі свої двадцять куль… (Я. Качура); Як сполохнута перепілка, вона (дівчина) відскочила від його (Чіпки) і, тільки оком моргнути, майнула подовж жита (Панас Мирний); І Наумиха, як оком мигнути, вхопила граматику та вкинула її в піч (М. Коцюбинський); Як оком кліпнути, вихопив (Грицько) лук і вмить зіскочив на землю (Юліан Опільський).