моргнути

БЛИ́СНУТИ (чим — засвітити щось на короткий час; чим і без додатка — засвітитися на короткий час), БЛИ́МНУТИ, МИГНУ́ТИ, МОРГНУ́ТИ розм., ШВАРНУ́ТИ діал. Знову повз двір проходять вартові.. Ось один з них зупинився, блиснув запальничкою, прикурив (Григорій Тютюнник); Над головою часом блимне ліхтар (М. Коцюбинський); Підійшов батальйонний Сичов. Мовчки прикурив від Бармашевої цигарки, ..мигнув кишеньковим ліхтариком (В. Козаченко); Хай око бакена в фарватері широкім Червоним вогником у темряві моргне (Л. Забашта). — Пор. 2. бли́скати.

КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока (Л. Первомайський); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача (М. Стельмах); Зоня закотила чоловічки під повіки і лупала тільки самими білками (Ірина Вільде).

МОРГА́ТИ (передавати знак рухом повіки, брови); ПІДМО́РГУВАТИ (перев. залицяючись, кокетуючи тощо); ПРОМО́РГУВАТИ (час від часу). — Док.: моргну́ти, підморгну́ти, проморга́ти. Павленко моргає на Галю, щоб та вийшла (Є. Кротевич); Партизани на колоді заворушилися, почали підморгувати Вихору, робити руками якісь викрутаси (В. Кучер); В п'ятнадцять Федько задумав парубкувати: підморгував сусідській солдатці Наталці (А. Дімаров).