моргнути

МОРГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до морга́ти.

– Тебе б'ють, тебе рвуть, .. а ти стій, не моргни! (Марко Вовчок);

Хто йде – не мине, То кивне, то моргне. А я шовком вишиваю, В кватирочку виглядаю (Т. Шевченко);

Михайло почав крутити цигарку, а я моргнув до Янека, і той теж підійшов до нашого гурту (Олесь Досвітній);

Хай око бакена в фарватері широкім Червоним вогником у темряві моргне (Л. Забашта).

◇ (1) [І] о́ком (ву́сом) не моргне́ш – дуже швидко, миттю.

Ніч у Севастополі коротка, пролетить, і оком не моргнеш (В. Кучер);

– Я повернусь – оком не моргнеш! (Ю. Шовкопляс);

– Попомни [запам'ятай] моє слово – і вусом не моргнеш, як Микита всіх обжене (Ю. Збанацький);

(2) І (на́віть, рідше ані́) о́ком не моргну́ти (не зморгну́ти, не змигну́ти, діал. не змельну́ти):

а) відразу зробити щось; не роздумувати, не вагатися.

– Ти б допоміг? – Звичайно. І оком не моргнув би (з усн. мови);

Відповів на репліку, не змельнувши оком, Кулик (Б. Антоненко-Давидович);

б) не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати.

Це й був той третій, .. що незадоволено скривився, коли їм не подали пива, в той час як інші й оком не моргнули (Л. Первомайський);

Сухі хімічні формули, повз які звичайна людина пройде, навіть оком не моргнувши, у сталеварів викликали бурю найгостріших почуттів (В. Собко);

Під час нашої розмови я неодноразово вмикав у кишені Ключа й намагався активувати портал у будинку. А Ковач і оком не змигнув (О. Авраменко);

в) впевнено вести, повести себе, приховуючи що-небудь.

– Так чуєш же, Маринко? Завтра ані оком не моргни, коли знайдуть у Андрія (В. Винниченко);

Брехати треба буде для цього, – брехатиме. І оком не моргне (А. Головко);

Певне, тільки тепер розшолопав, як по-дурному повівся. Мусив би й оком не моргнути, нічого, ніякої Лізи не знає й не відає (Я. Гримайло);

// не відчувати ніяковості, не бентежитися.

А він і оком не моргне, наче йому не первина сусіду з біди рятувати (І. Муратов);

г) не поворухнутися, завмерти.

А хитрая мишва так іноді морочить, Що треба буть мудрованим котом, Щоб висидіть, неначе неживому, І оком не моргнуть (Л. Глібов);

(3) І (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти (рідко не морга́ти) – ніяк, жодною мірою не реагувати на що-небудь, не звертати ніякої уваги на щось, незважаючи ні на що.

Приговорює [Охрім]: “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ'яненко);

Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! – ні усом не моргнеш... (І. Котляревський);

Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко);

Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович);

“Цу-цу, Рябко!.. – тут всі, повибігавши з хат: – Цу-цу, Рябко... на-на!..” – гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський);

Не всти́гнути (не вспі́ти) [і] о́ком моргну́ти (змигну́ти) див. устига́ти;

(4) Не моргну́вши (рідше не зморгну́вши) [о́ком (брово́ю)], з дієсл.:

а) дуже швидко, відразу, не вагаючись, не задумуючись і т. ін.

– Чого це тебе так радує? – підозріло спитала Антоніна Павлівна. – Бо буде весело, – не моргнувши оком, відповів Володимир (В. Собко);

– Брехні повірила! – не моргнувши оком, заперечив, щоправда не дуже упевнено, Грицько (А. Головко);

б) не бентежачись, не ніяковіючи, не соромлячись; упевнено.

– Та мені це все легше було зробити, ніж зайця на ходу підкувати, – не моргнувши оком, продовжував Харитон Макарович (Ю. Мокрієв);

А він [Хома Хаєцький], бровою не зморгнувши, поважно обходив шеренгу і, нівроку його, знав, з чого почати (О. Гончар);

// без почуття страху; спокійно, рішуче і т. ін.

Дай же, Боже, так спокійно І мені в труну зійти... Знавши втіхи, знавши втрати, – Горе й радість заодно, – Не моргнувши споглядати На могильне полотно (П. Грабовський);

– Прибити, чи що хочеш? – не рухаючись з місця, не зморгнувши оком, питала вона (Переклад С. Ковганюка та ін.);

(5) Хоч би [тобі́] о́ком (ву́сом, брово́ю) моргну́ти – бути спокійним, байдужим, зовсім не реагувати на дії, спрямовані на когось.

[Горпина:] Взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув, – хропе... (М. Кропивницький);

Усі аж витріщилися, слухаючи таку смілу річ Колісникову. А він хоч би тобі оком моргнув: щебече, наче соловей повесні у садочку (Панас Мирний);

– Дівчина закохана в нього, а він хоч би бровою моргнув (С. Добровольський);

(6) Як (рідше ті́льки) о́ком моргну́ти (мигну́ти, клі́пнути і т. ін.) – дуже швидко, миттєво.

Огненна стріла прорізала усе небо і, як оком моргнути, вдарила у те саме дерево, під которим попереду стояв Денис (Г. Квітка-Основ'яненко);

Отаман Голий раптом вихопив свої обидва кольти, як моргнути оком, висадив у короб генеральського авта [автомобіля] всі свої двадцять куль... (Я. Качура);

Як сполохнута перепілка, вона [дівчина] відскочила від його [Чіпки] і, тільки оком моргнути, майнула подовж жита (Панас Мирний);

І Наумиха, як оком мигнути, вхопила граматику та вкинула її в піч (М. Коцюбинський);

Як оком кліпнути, вихопив [Грицько] лук і вмить зіскочив на землю (Юліан Опільський).