1. Фразеологічний словник української мови

моргати

і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’яненко); Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш... (І. Котляревський); Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко); Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович). і у́сом не морга́ти. “Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко… на-на!..” гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моргати — морга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. моргати — (очима) кліпати, лупати, підморгувати, п. ф. морг; (- світло — ще) блимати; п-к -АЮЧИИ, що моргає, звиклий моргати, радий підморгнути, моргун, моргучий, д. моргосліпий, (- світло) мерехтливий, миготливий, блимкий. Словник синонімів Караванського
  3. моргати — див. залицятися Словник синонімів Вусика
  4. моргати — -аю, -аєш, недок. 1》 Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії. || Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі). 2》 до кого, на кого, кому і без додатка. Подавати знак рухом повіки, брови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. моргати — МОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії. Слідчий довго чогось моргав запаленими віями (Ю. Збанацький); // Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі). Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. моргати — БЛИ́СКАТИ (чим і без додатка — уривчасто, з перервами світити; посилати короткі світлові сигнали), БЛИ́МАТИ, МИГА́ТИ, МОРГА́ТИ розм. То поїзд лине з гуркотом і свистом, Червоним оком блискає на сніг... (М. Рильський); Блимає червоною цяткою семафор (В. Словник синонімів української мови
  7. моргати — Морга́ти, -га́ю, -га́єш; моргну́ти, -гну́, -гне́ш на кого, до кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. моргати — МОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії. Слідчий довго чогось моргав запаленими віями (Збан., Єдина, 1959, 109); // Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі). Словник української мови в 11 томах
  9. моргати — Морга́ти, -га́ю, -єш, одн. в. моргну́ти, -ну́, -не́ш гл. Моргать, моргнуть, мигать, мигнуть. От зараз світова зірниця на небі зачала моргать. Котл. Ен. VI. 50. Моргни, сліпа, коржа дам. Ном. № 6482. Словник української мови Грінченка