1. Словник української мови в 11 томах

пальнути

ПАЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до пали́ти².

Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза — сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок — бах! бах! (Головко, II, 1957, 178);

— Залишайся, Мокію, тут і пильнуй, — звернувся Головатий до Гулика, — якщо набіжить небезпека, пальни з гармати (Добр., Очак. розмир, 1965, 312).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пальнути — пальну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пальнути — -ну, -неш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до палити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пальнути — ПАЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., з чого і без дод., розм. Однокр. до пали́ти². Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза – сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок – бах! бах! (А. Словник української мови у 20 томах
  4. пальнути — па́льнути 1. вдарити (м, ср, ст): Я на него глипнув збоку, він ся мя злякав, Бо якби'м го пальнув в око... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. пальнути — СТРІЛЯ́ТИ (робити постріл, постріли з вогнепальної зброї), БИ́ТИ, ПАЛИ́ТИ розм., СМАЛИ́ТИ підсил. розм., ЛУПИ́ТИ підсил. розм., ЧЕСА́ТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ДОВБА́ТИ підсил. розм., ДОВБТИ́ підсил. розм. (уперто й методично — перев. Словник синонімів української мови