пальнути

ПАЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до пали́ти².

Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза — сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок — бах! бах! (Головко, II, 1957, 178);

— Залишайся, Мокію, тут і пильнуй, — звернувся Головатий до Гулика, — якщо набіжить небезпека, пальни з гармати (Добр., Очак. розмир, 1965, 312).

Значення в інших словниках

1. пальнути — пальну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пальнути — -ну, -неш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до палити II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пальнути — ПАЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., з чого і без дод., розм. Однокр. до пали́ти². Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза – сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок – бах! бах! (А.  Словник української мови у 20 томах
4. пальнути — па́льнути 1. вдарити (м, ср, ст): Я на него глипнув збоку, він ся мя злякав, Бо якби'м го пальнув в око...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. пальнути — СТРІЛЯ́ТИ (робити постріл, постріли з вогнепальної зброї), БИ́ТИ, ПАЛИ́ТИ розм., СМАЛИ́ТИ підсил. розм., ЛУПИ́ТИ підсил. розм., ЧЕСА́ТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ДОВБА́ТИ підсил. розм., ДОВБТИ́ підсил. розм. (уперто й методично — перев.  Словник синонімів української мови