паліччя
ПАЛІ́ЧЧЯ, я, с.
Збірн. до па́лиця 1.
Діти бігали з паліччям Удень за вдовою По улицях та, сміючись... Дражнили Совою (Т. Шевченко);
– А для сумних пісень вирізую паліччя восени – з калини... (О. Ільченко);
Яке то щастя для арештанта після оглушливого безглуздя і чортячої свистопляски, якої не витримують нерви, дістали раптом тихого, чемного й культурного слідчого, який не розмахує паліччям і кулаками. (І. Багряний);
* У порівн. То клацали рушниці, що ними тіні підпиралися, як паліччям (І. Багряний);
// Сухе гілля; хмиз.
Палахкотить полум'я, тріщить сухе паліччя, розлітаються у всі боки червоні іскри (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)