паліччя
ПАЛІ́ЧЧЯ, я, с.
1. Збірн. до па́лиця 1.
Діти бігали з паліччям Удень за вдовою По улицях та, сміючись… Дражнили Совою (Шевч., І, 1963, 233);
— А для сумних пісень вирізую паліччя восени — з калини… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 188);
// Сухе гілля; хмиз.
Палахкотить полум’я, тріщить сухе паліччя, розлітаються у всі боки червоні іскри (Хижияк, Д. Галицький, 1958, 127).
Словник української мови (СУМ-11)