паліччя
ПАЛІ́ЧЧЯ, я, с.
1. Збірн. до па́лиця 1.
Діти бігали з паліччям Удень за вдовою По улицях та, сміючись… Дражнили Совою (Шевч., І, 1963, 233);
— А для сумних пісень вирізую паліччя восени — з калини… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 188);
// Сухе гілля; хмиз.
Палахкотить полум’я, тріщить сухе паліччя, розлітаються у всі боки червоні іскри (Хижияк, Д. Галицький, 1958, 127).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паліччя — палі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- паліччя — -я, с. 1》 Збірн. до палиця 1). 2》 Сухе гілля; хмиз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паліччя — ПАЛІ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до па́лиця 1. Діти бігали з паліччям Удень за вдовою По улицях та, сміючись... Дражнили Совою (Т. Шевченко); – А для сумних пісень вирізую паліччя восени – з калини... (О. Словник української мови у 20 томах
- паліччя — ПАЛІ́ЧЧЯ (збірн. до па́лиця), ДРЮ́ЧЧЯ, ЛОМА́ЧЧЯ, ПАТИ́ЧЧЯ діал. На дні зарослої травою, закиданої перегнилим листям та сухим паліччям ями розпалили (хлопці) вогонь (Ю. Словник синонімів української мови
- паліччя — Па́лі́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- паліччя — Паліччя, -чя с. соб. Палки. Мнж. 169. Словник української мови Грінченка