паночок
ПАНО́ЧОК, чка, ч.
Пестл. до пан 1, 2.
– Ні, паночку, – Ягня йому мовляє, – Водиці я не сколотив, Бо ще й не пив (Л. Глібов);
– Та я ж осе до нашого пана з поклоном. Будь ласка, паночку, зарятуйте... Дайте капельок (Панас Мирний);
– А чого ж, попросись у пана, – кинув Левко. – Скажи йому: заприсягаюсь, паночку, що не крастиму ваш ліс, тільки обміняйте мою орну десятину на вашу лісову (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)