панотчик
ПАНО́ТЧИК, а, ч., рел.-церк., заст.
зневажл. Зменш. до паноте́ць 2.
Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)ПАНО́ТЧИК, а, ч., рел.-церк., заст.
зневажл. Зменш. до паноте́ць 2.
Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)