Значення в інших словниках
-
панотчик —
пано́тчик іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
панотчик —
ПАНО́ТЧИК, а, ч., рел.-церк., заст. зневажл. Зменш. до паноте́ць 2. Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
-
панотчик —
ПАНО́ТЧИК, а, ч., церк., заст. Зневажл. до паноте́ць 2. Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (Фр., XI, 1952, 273); Слово Тараса смертельно "напудило" галицьких "батьків народу" — вгодованих панотчиків, панів, послів, адвокатів (Літ. Укр., 3.ІІІ 1964, 2).
Словник української мови в 11 томах