панотчик

ПАНО́ТЧИК, а, ч., церк., заст. Зневажл. до паноте́ць 2.

Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (Фр., XI, 1952, 273);

Слово Тараса смертельно "напудило" галицьких "батьків народу" — вгодованих панотчиків, панів, послів, адвокатів (Літ. Укр., 3.ІІІ 1964, 2).

Значення в інших словниках

1. панотчик — пано́тчик іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. панотчик — -а, ч., церк., заст. Зневажл. до панотець 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. панотчик — ПАНО́ТЧИК, а, ч., рел.-церк., заст. зневажл. Зменш. до паноте́ць 2. Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах