панотченько

ПАНО́ТЧЕНЬКО, а, ч., заст. Пестл. до паноте́ць.

— Ти, бачу, Василя знала ще перш чим я його привів? — Знала, панотченьку! — і затрусилася, як осиковий листочок (Кв.-Осн., II, 1956, 59);

[Логвин:] Дайте ж, панотченьку, я вас поцілую в руку. (Цілує старому руку) (Кроп., III, 1959, 151).

Значення в інших словниках

1. панотченько — пано́тченько іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. панотченько — див. батько  Словник синонімів Вусика
3. панотченько — ПАНО́ТЧЕНЬКО, а, ч., заст. Пестл. до паноте́ць. – Ти, бачу, Василя знала ще перш чим я його привів? – Знала, панотченьку! – і затрусилася, як осиковий листочок (Г. Квітка-Основ'яненко); [Логвин:] Дайте ж, панотченьку, я вас поцілую в руку. (Цілує старому руку) (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
4. панотченько — Панотченько, -ка м. ум. отъ панотець.  Словник української мови Грінченка