панство
ПА́НСТВО, а, с.
1. Збірн. до пан.
Дурний хлопець не знав, не відав, що панич уже покаявся перед богом. Щока йому так само пашіла, а в серці ще гірше клекотіла ворожнеча проти панства... (А. Кримський);
На балконах під балдахінами сиділо вельможне панство (О. Довженко);
Повиходили з панського палацу землеміри. До них під'їхав Колосюк, і панство почало зручніше вмощуватись у легенькій віденській колясці (М. Стельмах);
Козацьке панство походжає В киреях чорних, як один (Т. Шевченко);
// іст. Подружжя панів; пан і пані.
В господі панства Турковських чималий рух сьогодні (Леся Українка);
Манині протектори й колишні хлібодавці панство [добродій і добродійка] Маріяни перебувають тут уже більше тижня (О. Кобилянська).
2. Поведінка, звички і т. ін., як у панів.
Він за останній час почав учитися столярства .. Спершу його вважано за простого і дуже доброго пана, але ж трохи... дурненького, мабуть, бо де ж таки: кинув панство та взявся за мужицтво (Б. Грінченко);
В покоях було по-міському, з претензією на панство (І. Нечуй-Левицький).
3. заст. Панування.
Почувши ж, що в огні спеклась [Дидона], Сказав [Еней]: – Нехай їй вічне царство, Мені же довголітнє панство (І. Котляревський);
– Доки тут їх панства, то й кінця не буде чвар (І. Франко).
4. заст. Царство, держава.
Тож спочатку того щастя Справді був Бертольдо гідний, Правий суд чинив у панстві, До підданих був лагідний (Леся Українка);
// перен. Місце, сфера переваги, активного вияву або безмежного поширення чого-небудь.
Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров'ю та потом, Нас виведе в панство свободи, Не нині, не завтра, так потім! (П. Грабовський).
(1) Спинкове́ па́нство іст. – потомствене, вельможне панство.
Тепер уже не з одного, не з двох якихось повітів, а з цілої губернії саме спинкове панство, саме найзаможніше купецтво знаходить тут щирий привіт, добру учту веселого й щедрого хазяїна... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)