панство

див. ПАН; шляхта, дворянство; Г. подружжя; Д. світськість; ЗСТ. панування; (сфера вияву) царство, королівство, володарство <н. панство свободи>.

Значення в інших словниках

1. панство — па́нство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. панство — див. ватага  Словник синонімів Вусика
3. панство — [панство] -ва, м. (на) -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. панство — -а, с. 1》 Збірн. до пан. || Подружжя панів; пан і пані. 2》 Поведінка, звички і т. ін., як у панів. 3》 заст. Панування. 4》 заст. Царство, держава. || перен. Місце, сфера переваги, активного вияву чи безмежного поширення чого-небудь. 5》 зах. Подружжя: чоловік і жінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. панство — ПА́НСТВО, а, с. 1. Збірн. до пан. Дурний хлопець не знав, не відав, що панич уже покаявся перед богом. Щока йому так само пашіла, а в серці ще гірше клекотіла ворожнеча проти панства... (А.  Словник української мови у 20 томах
6. панство — Держава, володіння, панство  Словник застарілих та маловживаних слів
7. панство — ДЕРЖА́ВА (територія, що становить єдність з погляду історії, населення, політичного ладу тощо), КРАЇ́НА, ЗЕМЛЯ́, ЦА́РСТВО заст., фольк., ПА́НСТВО заст.; КРАЙ, СТОРОНА́ (перев. із сл. рідний, наш тощо).  Словник синонімів української мови
8. панство — Па́нство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. панство — ПА́НСТВО, а, с. 1. Збірн. до пан. Дурний хлопець не знав, не відав, що панич уже покаявся перед богом. Щока йому так само пашіла, а в серці ще гірше клекотіла ворожнеча проти панства… (Крим., Вибр.  Словник української мови в 11 томах