панотець —
паноте́ць іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
панотець —
Тця. 1. Батько; ввічлива форма звертання до старих поважних чоловіків. – Добридень вам! Чи живенькі, чи здоровенькі? А сам панотець? А паніматка? Чи живі, чи здорові? (І.Нечуй-Левицький); – Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись!...
Літературне слововживання
панотець —
-тця, ч., заст. 1》 Батько стосовно до своїх дітей. 2》 церк. Священик, піп. 3》 Ввічлива форма звертання до старих поважних чоловіків.
Великий тлумачний словник сучасної мови
панотець —
ПАНОТЕ́ЦЬ, тця́, ч., заст. 1. Батько стосовно до своїх дітей. – Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! – Так панотець казав своїй дитині (П. Гулак-Артемовський); Жив тоді у нас старий дід, батьків панотець (Д. Мордовець). 2. рел.-церк. Священик, піп.
Словник української мови у 20 томах
панотець —
БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О.
Словник синонімів української мови
панотець —
ПАНОТЕ́ЦЬ, тця́, ч., заст. 1. Батько стосовно до своїх дітей. — Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! — Так панотець казав своїй дитині (Г.-Арт., Байки.., 1958, 78); Жив тоді у нас старий дід, батьків панотець (Морд., І, 1958, 41). 2. церк. Священик, піп.
Словник української мови в 11 томах
панотець —
Панотець, -тця́ м. 1) Отецъ. Подивітеся, паниченьки, які в мене черевиченьки; отсе мені панотець покупив, щоб хороший молодець полюбив. н. п. 2) Священникъ. Панотець глянув на її щире покаяння, звелів Мотрі одвести її у манастир. Стор.
Словник української мови Грінченка