Словник української мови Грінченка

панотець

Панотець, -тця́

м.

1) Отецъ. Подивітеся, паниченьки, які в мене черевиченьки; отсе мені панотець покупив, щоб хороший молодець полюбив. н. п.

2) Священникъ. Панотець глянув на її щире покаяння, звелів Мотрі одвести її у манастир. Стор.

2) Хозяинъ, господинъ, сударь, титулъ старыхъ уважаемыхъ людей. ум. панотченько. Маркев. 102.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. панотець — паноте́ць іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. панотець — Тця. 1. Батько; ввічлива форма звертання до старих поважних чоловіків. – Добридень вам! Чи живенькі, чи здоровенькі? А сам панотець? А паніматка? Чи живі, чи здорові? (І.Нечуй-Левицький); – Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись!...  Літературне слововживання
  3. панотець — Батько; Ц. священик, жм. піп; як зв. див. ПАН.  Словник синонімів Караванського
  4. панотець — див. батько  Словник синонімів Вусика
  5. панотець — -тця, ч., заст. 1》 Батько стосовно до своїх дітей. 2》 церк. Священик, піп. 3》 Ввічлива форма звертання до старих поважних чоловіків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. панотець — ПАНОТЕ́ЦЬ, тця́, ч., заст. 1. Батько стосовно до своїх дітей. – Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! – Так панотець казав своїй дитині (П. Гулак-Артемовський); Жив тоді у нас старий дід, батьків панотець (Д. Мордовець). 2. рел.-церк. Священик, піп.  Словник української мови у 20 томах
  7. панотець — БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О.  Словник синонімів української мови
  8. панотець — Паноте́ць, -тця́, -тце́ві, пано́тче! -тці́, -тці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. панотець — ПАНОТЕ́ЦЬ, тця́, ч., заст. 1. Батько стосовно до своїх дітей. — Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! — Так панотець казав своїй дитині (Г.-Арт., Байки.., 1958, 78); Жив тоді у нас старий дід, батьків панотець (Морд., І, 1958, 41). 2. церк. Священик, піп.  Словник української мови в 11 томах