панота

Пано́та, -ти

ж. соб. = панва. Рудч. Ск. І. 75.

Значення в інших словниках

1. панота — пано́та іменник жіночого роду збірн., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. панота — -и, ж., зневажл. Збірн. до пан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. панота — ПАНО́ТА, и, ж., зневажл. Збірн. до пан. Здається, ніколи не працювали криничани з таким завзяттям, як цієї весни: вперше на власній, одвойованій у паноти землі (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. панота — ПАНО́ТА, и, ж., зневажл. Збірн. до пан. Б’ють гармати, свистять шаблі — панота тікає (Пісні про ЧА, 1938, 21); Здається, ніколи не працювали криничани з таким завзяттям, як цієї весни: вперше на власній, одвойованій у паноти землі (Гончар, II, 1959, 220).  Словник української мови в 11 томах