панство

ПА́НСТВО, а, с.

1. Збірн. до пан.

Дурний хлопець не знав, не відав, що панич уже покаявся перед богом. Щока йому так само пашіла, а в серці ще гірше клекотіла ворожнеча проти панства... (А. Кримський);

На балконах під балдахінами сиділо вельможне панство (О. Довженко);

Повиходили з панського палацу землеміри. До них під'їхав Колосюк, і панство почало зручніше вмощуватись у легенькій віденській колясці (М. Стельмах);

Козацьке панство походжає В киреях чорних, як один (Т. Шевченко);

// іст. Подружжя панів; пан і пані.

В господі панства Турковських чималий рух сьогодні (Леся Українка);

Манині протектори й колишні хлібодавці панство [добродій і добродійка] Маріяни перебувають тут уже більше тижня (О. Кобилянська).

2. Поведінка, звички і т. ін., як у панів.

Він за останній час почав учитися столярства .. Спершу його вважано за простого і дуже доброго пана, але ж трохи... дурненького, мабуть, бо де ж таки: кинув панство та взявся за мужицтво (Б. Грінченко);

В покоях було по-міському, з претензією на панство (І. Нечуй-Левицький).

3. заст. Панування.

Почувши ж, що в огні спеклась [Дидона], Сказав [Еней]: – Нехай їй вічне царство, Мені же довголітнє панство (І. Котляревський);

– Доки тут їх панства, то й кінця не буде чвар (І. Франко).

4. заст. Царство, держава.

Тож спочатку того щастя Справді був Бертольдо гідний, Правий суд чинив у панстві, До підданих був лагідний (Леся Українка);

// перен. Місце, сфера переваги, активного вияву або безмежного поширення чого-небудь.

Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров'ю та потом, Нас виведе в панство свободи, Не нині, не завтра, так потім! (П. Грабовський).

(1) Спинкове́ па́нство іст. – потомствене, вельможне панство.

Тепер уже не з одного, не з двох якихось повітів, а з цілої губернії саме спинкове панство, саме найзаможніше купецтво знаходить тут щирий привіт, добру учту веселого й щедрого хазяїна... (Панас Мирний).