1. Словник синонімів української мови

панство

ДЕРЖА́ВА (територія, що становить єдність з погляду історії, населення, політичного ладу тощо), КРАЇ́НА, ЗЕМЛЯ́, ЦА́РСТВО заст., фольк., ПА́НСТВО заст.; КРАЙ, СТОРОНА́ (перев. із сл. рідний, наш тощо). — Держава наша велика, від моря до моря лежать її землі (Н. Рибак); Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні (О. Довженко); Популярність Шевченка в слов'янських землях і безпосередній його вплив на передових слов'янських письменників.. відомі всім (М. Рильський); Понад голови люду того йдуть всесвітнії бурі, Панства, царства встають і падуть, Мов фантоми понурі (І. Франко); По котрих-то краях ми не стояли! Були і в Австрії, і в Тіролях, і в Угорщині, і в Чехах (Ю. Федькович); Хіба в шотландській стороні Вже лицарів не стало? (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панство — па́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. панство — див. ПАН; шляхта, дворянство; Г. подружжя; Д. світськість; ЗСТ. панування; (сфера вияву) царство, королівство, володарство <н. панство свободи>. Словник синонімів Караванського
  3. панство — див. ватага Словник синонімів Вусика
  4. панство — [панство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. панство — -а, с. 1》 Збірн. до пан. || Подружжя панів; пан і пані. 2》 Поведінка, звички і т. ін., як у панів. 3》 заст. Панування. 4》 заст. Царство, держава. || перен. Місце, сфера переваги, активного вияву чи безмежного поширення чого-небудь. 5》 зах. Подружжя: чоловік і жінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. панство — ПА́НСТВО, а, с. 1. Збірн. до пан. Дурний хлопець не знав, не відав, що панич уже покаявся перед богом. Щока йому так само пашіла, а в серці ще гірше клекотіла ворожнеча проти панства... (А. Словник української мови у 20 томах
  7. панство — Держава, володіння, панство Словник застарілих та маловживаних слів
  8. панство — Па́нство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. панство — ПА́НСТВО, а, с. 1. Збірн. до пан. Дурний хлопець не знав, не відав, що панич уже покаявся перед богом. Щока йому так само пашіла, а в серці ще гірше клекотіла ворожнеча проти панства… (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах