пантеличитися
ПАНТЕЛИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм.
Не мати змоги звично діяти, розумно говорити, міркувати і т. ін. внаслідок розгубленості, страху; бентежитися; губитися в здогадках.
Війт, що дотепер запер був дух у собі і проникав очима жовніра та пантеличився і завертав свої гадки від жовнірового лиця, розпізнав свого сина по голосі (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)