пантеон
ПАНТЕО́Н, у, ч.
1. Храм, присвячений усім або багатьом богам у стародавніх греків і римлян.
[Прісцілла:] А звідки ж ти рятунку світу ждеш? Та ж ти не поклоняєшся віддавна нікому з тих богів, що в пантеоні (Леся Українка);
// Сукупність усіх божеств в якій-небудь політеїстичній релігії.
Херсонесці запозичили культ Діви у таврів; греки взагалі з надзвичайною легкістю приймали в свій пантеон іноземних богів, особливо таких, які були їм зрозумілі і близькі (з наук. літ.).
2. Усипальниця, місце поховання видатних людей.
Його [архітектора] покликання – пантеони, павільйони, палаци культури, .. санаторії з безліччю колон, пілястрів і класичних урн (О. Довженко);
Байковий пантеон;
Личаківський пантеон.
3. перен. Збірка, сукупність гідних пам'яті творів мистецтва або літератури, фактів історії, імен.
– Іване Івановичу! Воістину ви – зразкова людина нашої безпримірної епохи, і ваше ім'я, очевидно, буде фігурувати в пантеоні “Червоних дощок” (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)