панькати
ПА́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., кого, розм.
1. коло кого – чого. Потурати чиїмсь примхам, каверзуванням; балувати.
– Роботу сама хай виконує внучка, Не панькайте так, бо зросте білоручка (С. Олійник);
// Пильно доглядати кого-, що-небудь; плекати.
– А все то жінка! Як візьме коло його панькати, тупцяти, як візьме припарювати, та виливати, та облизувати, то, дивись, вже моя дитина й очуняє! (І. Нечуй-Левицький);
// Приділяти багато уваги, часу; возитися.
Всяке діло хоче, щоб коло його панькали (Номис).
2. кому, заст. Панькатися (у 2 знач.).
Лисам, покритим гранатовим сукном, більше панькають та шапкують (І. Франко);
// Запобігливо, догідливо і т. ін. просити, умовляти когось.
Чого не робив, як не панькав і перепрошував чортяку, – не хоче, гаспидів син! (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)