панькання
ПА́НЬКАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. па́нькати і па́нькатися.
Се значило би для нього повну руїну. Стратити все, що здобув досі тяжкими заходами, довголітнім паньканням з оцими дикими гуцулами (І. Франко);
Писарша глянула Ваті в очі і неначе прочитала в їх .. причину ласкавих запросин на чай і ласкавого панькання коло себе (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)