панькання
ПА́НЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. па́нькати і па́нькатися.
Се значило би для нього повну руїну. Стратити все, що здобув досі тяжкими заходами, довголітнім паньканням з оцими дикими гуцулами (Фр., IV, 1950, 432);
Писарша глянула Ваті в очі і неначе прочитала в їх.. причину ласкавих запросин на чай і ласкавого панькання коло себе (Н.-Лев., IV, 1956, 58).
Словник української мови (СУМ-11)