панібратчик

ПАНІБРА́ТЧИК, а, ч., розм., рідко.

Учасник панібратства (у 2 знач.).

Максим поздоровкався з панібратчиками, вийшов з хати (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. панібратчик — панібра́тчик іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. панібратчик — -а, ч. 1》 Зменш. до панібрат. 2》 Член одного з національно-православних братств в Україні, які боролися з насильницькою полонізацією та окатоличенням українців під польським пануванням у 14-17 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. панібратчик — ПРИ́ЯТЕЛЬ (хороший, близький знайомий), ПАНІБРА́Т розм., ПАНІБРА́ТЧИК розм. Поки щастя плужить, доти приятель служить (прислів'я); Ой, візьмемо, панібрате, Старі кухлі полив'яні, Горілкою наливані; Ой, вип'ємо за дівчину, За дівчину вродливую, Весну мою щасливую (Я. Щоголів).  Словник синонімів української мови
4. панібратчик — ПАНІБРА́ТЧИК, а, ч., розм., рідко. Учасник панібратства (у 2 знач.). Максим поздоровкався з панібратчиками, вийшов з хати (Мирний, II, 1954, 228).  Словник української мови в 11 томах