панібратчик
ПАНІБРА́ТЧИК, а, ч., розм., рідко. Учасник панібратства (у 2 знач.).
Максим поздоровкався з панібратчиками, вийшов з хати (Мирний, II, 1954, 228).
Словник української мови (СУМ-11)ПАНІБРА́ТЧИК, а, ч., розм., рідко. Учасник панібратства (у 2 знач.).
Максим поздоровкався з панібратчиками, вийшов з хати (Мирний, II, 1954, 228).
Словник української мови (СУМ-11)