панікувати
ПАНІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Удаватися в паніку, поводити себе як панікер.
– Тільки спокій, Кузьмо Івановичу. – А чого ж панікувати? Своїх хлопців я попереджу, не дріматимемо, та й тільки (Ю. Збанацький);
Марія вірить у це, повторює це, як свою щоденну молитву, вмовляє себе не опускати руки, не панікувати... (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)