панікувати
ПАНІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Удаватися в паніку, поводити себе як панікер.
— Тільки спокій, Кузьмо Івановичу. — А чого ж панікувати? Своїх хлопців я попереджу, не дріматимемо, та й тільки (Збан., Мор. чайка, 1959, 162);
Йшов 1943 рік — рік визволення України. Гітлерівський райх панікував, несилий стримати наступ радянських військ (Літ. Укр., 22.ІІ 1966, 1).
Словник української мови (СУМ-11)