1. Словник української мови в 11 томах

панікувати

ПАНІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Удаватися в паніку, поводити себе як панікер.

— Тільки спокій, Кузьмо Івановичу. — А чого ж панікувати? Своїх хлопців я попереджу, не дріматимемо, та й тільки (Збан., Мор. чайка, 1959, 162);

Йшов 1943 рік — рік визволення України. Гітлерівський райх панікував, несилий стримати наступ радянських військ (Літ. Укр., 22.ІІ 1966, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панікувати — панікува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. панікувати — Впадати в паніку, сіяти паніку, г. алярмувати. Словник синонімів Караванського
  3. панікувати — I дрейфити (жарг.), драматизувати, занепадати, здаватися, лякатися, надякуватися, перелякуватися, перелуджуватися, перестрашуватися, ускладнювати Фразеологічні синоніми: занепадати духом; здаватися на милість Божу; опускати вуха; опускати крила... Словник синонімів Вусика
  4. панікувати — -ую, -уєш, недок., розм. Удаватися до паніки, поводити себе як панікер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. панікувати — ПАНІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Удаватися в паніку, поводити себе як панікер. – Тільки спокій, Кузьмо Івановичу. – А чого ж панікувати? Своїх хлопців я попереджу, не дріматимемо, та й тільки (Ю. Словник української мови у 20 томах