папірець
ПАПІРЕ́ЦЬ, рця́, ч.
1. Зменш.-пестл. до папі́р.
[Горніг:] Що, паннунцю, не маєте якого шмаття?.. А з шмаття буде гарний білий папірець (Леся Українка);
З столу злетів маленький папірець і впав посеред кімнати (М. Трублаїні);
– А чи нема у вас, дідусю, папірця, що ви козак? – ухопився він за останнє (З. Тулуб).
2. розм. Те саме, що папі́р 2.
Столярчук витяг з широкої кишені брезентовий гаман, а з нього наші контракти і ще якісь папірці (І. Муратов);
– Оце тобі, – вийняла мати з кишені папірець, – Тимошина посвідка (А. Головко).
3. ірон. Діловий документ.
[Надія:] А може б ви, товаришу директор, хоч під час обіду не порпалися у тих нещасних папірцях? (З. Мороз).
4. розм., заст. Асигнація.
– Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вінок... – Спасибі, – обізвався доктор, ховаючи жовтий папірець (М. Коцюбинський);
Лісовський, хвилюючись, видобуває з кишені гаман, незручно виймає з нього .. скрипучий папірець і простягає його молодиці (М. Стельмах).
◇ Ла́кмусовий папі́р (папіре́ць) див. папі́р;
(1) Си́ній папіре́ць, заст., розм. – у царській Росії – п'ятирублевий кредитний білет.
Чіпка взяв гроші, подумав, повертів у руках синю бумажку, заховав її в касет з тютюном (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)