паралелепіпед
ПАРАЛЕЛЕПІ́ПЕД, а, ч.
Шестигранник, гранями якого є паралелограми з попарно паралельними площинами.
Три ребра прямокутного паралелепіпеда, що сходяться в одній вершині, називаються його вимірами (з навч. літ.);
Кристали кам'яної солі мають форму прямокутних паралелепіпедів з однаковими гранями (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)