паралелепіпед
ПАРАЛЕЛЕПІ́ПЕД, а, ч. Шестигранник, гранями якого є паралелограми з попарно паралельними площинами.
Три ребра прямокутного паралелепіпеда, що сходяться в одній вершині, називаються його вимірами (Геом., II, 1954, 37).
Словник української мови (СУМ-11)