парастас
ПАРАСТА́С, у, ч., заст.
Заупокійна відправа.
Старий сивий священик, обернувшись до церкви, почав правити здоровим басом парастас (І. Нечуй-Левицький);
Господар підганяв шиплячим басом.: – Скорше, скорше, а то стара пронюхає і зіпсує наш парастас (М. Ю. Тарновський);
– Отакої! – засміявся чолов'яга з козацькими вусами. – Коли ті царі та арештанти були, дядьку семене, а ви парастас по них правите! (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)