парирувати
ПАРИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., що.
1. Відбивати шпагою або шаблею удар противника (у фехтуванні).
Парирувати удар шпагою;
// Відбивати удар противника (у спорті взагалі).
Ботвинник грав надзвичайно точно. Він своєчасно парирував усі спроби Смислова створити атаку (з газ.).
2. перен. Відбивати, спростовувати напади або докази противника в суперечці.
Ярослава рішуче парирувала удар: – Ми вже говорили з вами на цю тему (Л. Дмитерко);
І коли Інгігерда із зневагою дорікає йому за домішку до шляхетної варязької крові рабининої крові (натяк на матір Володимира Малушу), Ярослав з гнівом і гордістю парирує цей удар: З усіх небесних благ Найвищим благом кров я цю вважаю, Що є з народом вірний мій зв'язок. (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)