парирувати
ПАРИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех.
1. Відбивати шпагою або шаблею удар противника (у фехтуванні);
// Відбивати удар противника (у спорті взагалі).
Ботвинник грав надзвичайно точно. Він своєчасно парирував усі спроби Смислова створити атаку (Веч. Київ, 9. V 1958, 3).
2. перен. Відбивати, спростовувати напади або докази противника в суперечці.
Ярослава рішуче парирувала удар: — Ми вже говорили з вами на цю тему (Дмит., Розлука, 1957, 318).
Словник української мови (СУМ-11)