партитура
ПАРТИТУ́РА, и, ж.
Сукупність партій багатоголосного музичного твору (для оркестру, хору або ансамблю).
Чим більше співаків і краща їх зіспіваність, тим повніше, багатоманітніше розквітчана хорова партитура (з наук. літ.);
– Певне, опера трохи затяглася. Кажуть же, новий склад виконавців, незавчені партитури (Іван Ле);
// Нотна книга із записом усіх партій такого твору.
Із специфічно диригентських дисциплін слід назвати такі: тактування, читання партитури (з навч. літ.);
Тільки прибув він [учитель] у село, повиймав та порозкладав у своїй квартирі книжки, камертони та всякі партитури – зразу закипіла робота (С. Васильченко);
* У порівн. Ніхто з цих режисерів і на гадці не має виховати в собі талановитого дириґента, який володів би абсолютним слухом Високої культури, що зобов'язує вчитуватися в літературний твір і вивчати його, як партитуру, за покликанням своїм повинен би чути кожен солюючий інструмент, кожну оркестрову групу, кожну паузу насиченої мовної фактури (з наук.-попул. літ.);
// Програма яких-небудь дій виконавця у драматичному спектаклі.
Можна було б скласти цілу партитуру пластичних виразів найрізноманітнішої гами почуттів у різних ролях Саксаганського (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)