паруб'я

ПАРУБ'Я́, я́ти, с., розм.

1. Те саме, що парубі́йко.

Од жалю сльози попускали,Таких лишившись паруб'ят (І. Котляревський).

2. Те саме, що па́рубок 1.

Троянці зараз одгадали, Чиї то голови стримлять; Од жалю сльози попускали, Таких лишившись паруб'ят (І. Котляревський);

Якісь паруб'ята з міцними плечима вже потроху, мовби ненароком, відтискують його кудись убік (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. паруб'я — паруб'я́ іменник середнього роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. паруб'я — -б'яти, с. Те саме, що парубча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паруб'я — ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм.  Словник синонімів української мови
4. паруб'я — Паруб'я, я́ти с. = парубча. Пора нашим паруб'ятам селом мандрувати. Чуб. III. 112. У мене сини паруб'ята. Г. Барв. 11.  Словник української мови Грінченка