пасивний
ПАСИ́ВНИЙ¹, а, е.
1. Неенергійний, бездіяльний, інертний; протилежне активний (у 1 знач.).
Ці пани були якісь пасивні й байдужі до тих тогочасних справ (І. Нечуй-Левицький);
Драгоманов ніколи не займав позиції пасивного спостерігача. Він завжди перебував у вирі подій (з наук. літ.);
Пасивна позиція;
Пасивне спостереження;
// Позбавлений активної, діяльної основи.
Моя любов більш активної, ніж пасивної натури (Леся Українка);
Пасивний музичний образ;
// Зумовлений діяльністю, активністю або впливом кого-небудь іншого.
Треба тут додати чогось більше резоннішого, ніж уговори матері, та пасивної з боку її згоди (Панас Мирний);
Таня брала в розмові пасивну участь. Вона тільки відповідала, нічого сама не запитуючи (В. Гжицький).
2. лінгв. Стос. до пасиву (у 2 знач.).
Пасивні дієприкметники показують дієслівну ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета чи особи (з наук. літ.);
// В якому вжито пасив (у 3 знач.).
Пасивним зворотом мови називається речення, в якому присудок виражений пасивним дієприкметником з непрямим додатком в орудному відмінку (з навч. літ.).
ПАСИ́ВНИЙ², а, е, фін.
Стос. до пасиву (див. паси́в²).
Пасивні банківські операції.
Словник української мови (СУМ-20)