пастир
ПА́СТИР, я, ч.
1. заст. Пастух.
Пастухував у поміщика: така ж і там у них спека, таке ж безводдя .. “Тільки й різниці, що, по-вашому – пастух, а по-нашому – пастир ..” (О. Гончар);
* Образно. [Іудейський пророк:] Сауловим нащадкам вівчарями пристало буть, не пастирями люду (Леся Українка).
2. церк. Керівник пастви (у 1 знач.); священик.
– Я тут пастир, я тут духовний отець, а він мене ганить та обговорює перед слугами (І. Нечуй-Левицький);
Приїхав новоспечений піп у село і каже: – Люди, віднині я буду вашим пастирем (Ю. Мельничук).
Словник української мови (СУМ-20)