пастир
ПА́СТИР, я, ч.
1. заст. Пастух.
Пастухував у поміщика: така ж і там у них спека, таке ж безводдя.. "Тільки й різниці, що, по-вашому — пастух, а по-нашому — пастир.." (Гончар, II, 1959, 30);
*Образно. [Іудейський пророк:] Сауловим нащадкам вівчарями пристало буть, не пастирями люду (Л. Укр., II, 1951, 133).
2. Керівник пастви (у 1 знач.); священик.
— Я тут пастир, я тут духовний отець, а він мене ганить та обговорює перед слугами (Н.-Лев., IV, 1956, 146);
Приїхав новоспечений піп у село і каже: — Люди, віднині я буду вашим пастирем (Мельн., До раю.., 1961, 15).
Словник української мови (СУМ-11)