пастушок
ПАСТУШО́К¹, шка́, ч.
Зменш.-пестл. до пасту́х.
Враз чути крик... Біжать хлоп'ята-діти, То – пастушки... Їм спека півбіди! (Б. Грінченко);
І справді: крім корів і пастушків, що сонно поглядали на мене, я нікого поблизу не побачив (М. Хвильовий);
Хлопчик чимось був схожий на їхніх сільських пастушків, у нього так само костричився на голові чуб і спадали намоклі штанці (Ю. Мушкетик).
ПАСТУШО́К², шка́, ч.
Невеличка пташка ряду пастушкоподібних, яка живе в країнах з помірним і тропічним кліматом.
І сюди тільки може раз на рік з'являлися мисливці трохи пополохати дичину, та ще пастушки з раннього квітіння аж до першого жовтня дзвінкими вигуками оглашали тут болота, зарослі на болотах та не скаламучені води, які тільки блисками сонячного проміння порскали навкруги, коли безпритульна дичина їх раптово ламала чорно-білим або червоно-чорними лапками та білявими носиками, ловлячи рухливу мільку та бубирці... (Т. Осьмачка).
Словник української мови (СУМ-20)