патика

ПАТИ́КА, и, ж., рідко.

1. Те саме, що па́лиця 1.

Занести патику над головою;

Махати патикою.

2. перен., зневажл. Про поганенького, виснаженого коня.

Машталір той знай своїх патик поганя, та не батіжком, а на кнутовищі у нього удка з здоровенним крюком (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. перен., зневажл. Про неповоротку, тупу і т. ін. людину.

Ну й з тебе патика, нічого не второпаєш (Сл. Б. Грінченка);

– Який там кінь... Патика. Він здох ще тієї весни (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. патика — пати́ка 1 іменник жіночого роду палиця пати́ка 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота виснажений кінь зневажл. пати́ка 3 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про тупу людину  Орфографічний словник української мови
2. патика — див. палиця  Словник синонімів Вусика
3. патика — -и, ж., рідко. 1》 Те саме, що палиця 1). 2》 перен., зневажл. Про поганенького, виснаженого коня. 3》 перен., зневажл. Про неповоротку, тупу і т. ін. людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. патика — ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НА розм., ПАТИ́К діал., ПАТИ́КА діал., ПАТИ́ЧИНА діал., БУК діал., ЛОМИ́ГА діал.  Словник синонімів української мови
5. патика — ПАТИ́КА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що па́лиця 1. *У порівн. Підіймали [діти] запаску і мацали [бабині] ноги, сухі, чорні, у жилах, як патики з корою (Коцюб., II, 1955, 273). 2. перен., зневажл. Про поганенького, виснаженого коня.  Словник української мови в 11 томах
6. патика — Пати́ка, -ки ж. 1) Палка. 2) Кляча. Прокляті цигани усунули тобі в руки таку патику, що й скіпками гидко взяти. Кв. 3) Нерасторопный. Ну й з тебе патика, нічого не второпаєш. ум. патичка.  Словник української мови Грінченка