патина
ПА́ТИ́НА, и, ж., спец.
Зеленувато-коричневий наліт на поверхні виробів з міді, бронзи та латуні або біляста плівка на поверхні крем'яних знарядь, що утворюється внаслідок дії атмосферних опадів і т. ін. чи завдяки обробці спеціальними окислювачами, звичайно з декоративною метою.
Куски бронзи вкриті патиною і на поверхнях та боках і на зламах (з наук. літ.);
* У порівн. На нім каптан, колись синій, тепер непевної краски, золота трава на ковнірі, на рукавах і при ґудзиках потускла, її покрив порох, як патина (Б. Лепкий);
* Образно. * У порівн. Омиті були сади, баштани, городи, поля. На чистих яблуках і сливах, укритих ніким не займаною патиною, бриніли найчистіші дощові краплини (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)